За свої 82 роки Світлана Іванівна Ладна пережила чимало складних поворотів долі.

Замолоду працювала на молокозаводі, вийшла заміж, із чоловіком народили і виховали трьох синів. Довгий час жили в Алма-Аті. Потім переїхали до Черкас, на батьківщину чоловіка, оселилися у приватному маленькому будиночку неподалік залізничного вокзалу.

Та з роками почалася темна смуга.  Коли Світлані Іванівні було 45, трапилася біда: вона  потрапила в аварію. Вантажівкою її притиснуло до стіни і подавило багато внутрішніх органів. Ледь оговтавшись після травм, почула ще один невтішний для себе діагноз: онкологія. Прооперувалася, отримала групу інвалідності й мусила рано вийти на пенсію. Чоловік і двоє синів померли, третій загинув…

«Не знаю, як би я жила, та знайомі порадили звернутися до Територіальний центр надання соціальних послуг м.Черкаси, - розповідає Світлана Ладна. - Я дуже задоволена. Майже щодня соціальні працівниці приходять до мене: готують їжу, приносять продукти, допомагають по господарству».

Поки що Світлана Іванівна сяк-так пересувається по будинку і невеликому двору з допомогою палиць. Їй важко дихати і постійно мучить кашель після затяжних бронхітів. Під час операції випадково пошкодили сфінктер, тож постійно треба памперси...

Почувши, що у терцентрі планується відкрити відділення тимчасового перебування з догляду за важкохворими, Світлана Ладна зраділа: «Звичайно, таке відділення треба. Я поки що вдома, але не знаю, що мене чекає ближчим часом. Можливо, доведеться і там бути. Взагалі, треба рекламувати соціальну службу, - каже жінка, - бо багато людей не знають, що в Черкасах така є. А ці жінки роблять багато добра на землі».