Їй важко говорити про сина, бо ледь минуло 40 днів після його загибелі. І все ж із безмежною материнською любов'ю розповідає про свого єдиного Костю.
💬 «Він не міг загинути! Я була впевнена, що він пройде цю війну і повернеться живим. Ми з чоловіком у перші дні не вірили страшній звістці й чекали, що він от-от подзвонить чи зайде у двері», – говорить пані Люба.
💙 Костянтин Мірошниченко закінчив Черкаський політехнічний технікум та Черкаський державний технологічний університет. Працював на різних підприємствах Черкас. Був громадським активістом, організатором проукраїнських заходів. Опікувався благоустроєм рідного міста, брав участь у Революції гідності, балотувався до складу міської ради, керував низкою соціальних проєктів.
💛 «Ми з чоловіком не любимо публічності. Я – перукарка, чоловік – механік на СТО. A він виріс лідером, активістом. Це покоління взагалі таке творче, динамічне».
🇺🇦 У травні 2022 року Костянтин добровільно приєднався до Збройних Сил України. Служив у 3-й окремій штурмовій бригаді, забезпечував зв'язком свій підрозділ. Займався аеророзвідкою та організацією застосування FPV-дронів.
💬 «Син не зізнався, що їде на війну. Каже: «Я в Київ по роботі». І довго не приїжджав. Уже й Паска, потім – «гробки», на які він завжди зі мною ходив. Питаю по телефону: «Коли ти приїдеш?». У відповідь чую: «Коли закінчиться війна». Я все зрозуміла», – розповідає мама Люба.
Батько Кості Валентин пішов добровольцем за сином. Однак через групу інвалідності його не оформили до війська. Відтоді він допомагає воїнам приганяти й ремонтувати автомобілі.
На жаль, 10 березня 2024 року «Мірош» загинув у бою на Авдіївському напрямку Донецької області.
💬 «Я сіла в машину, яку з передової пригнав побратим з речами Кості, і почула запах – війни, військових… На гумових килимках – купа піску, землі. І я прошу чоловіка: поки її не мий. Ця машина мені така цінна. Там знайшла його військову шапочку, і не хочу її прати. Тут запах моєї дитини, його волосся. Це мені таке рідне», – розповідає Любов Мірошниченко, пригортаючи шапочку до грудей.
💙 Попри втрату єдиного сина вони все ж розуміють, що треба жити далі. Підтримують добрі стосунки з його коханою дружиною, допомагають волонтерам, планують заснувати благодійний фонд у пам'ять про сина.
🇺🇦 «Побратими передали прапор, аби почепити на цвинтарі біля могили. Але ми залишили його вдома, бо це ніби частина душі нашого Героя. І тут такі зворушливі слова про Костю… Зараз, думаючи про сина, я відчуваю гордість. Ми виховали правильну дитину, для якої сім'я, рідне місто і батьківщина були найвищими цінностями», - каже Любов Мірошниченко.
👉 Більше про молодшого сержанта Костянтина Мірошниченка –
 
 
 
 
 
 
 
 
На зображенні може бути: 1 особа