#МА_ТИ Любов Мірошниченко – мати загиблого Героя, молодшого сержанта Костянтина Мірошниченка.
Перегляди: 212
#МА_ТИ Любов Мірошниченко – мати загиблого Героя, молодшого сержанта Костянтина Мірошниченка.
Їй важко говорити про сина, бо ледь минуло 40 днів після його загибелі. І все ж із безмежною материнською любов'ю розповідає про свого єдиного Костю.
«Він не міг загинути! Я була впевнена, що він пройде цю війну і повернеться живим. Ми з чоловіком у перші дні не вірили страшній звістці й чекали, що він от-от подзвонить чи зайде у двері», – говорить пані Люба.
Костянтин Мірошниченко закінчив Черкаський політехнічний технікум та Черкаський державний технологічний університет. Працював на різних підприємствах Черкас. Був громадським активістом, організатором проукраїнських заходів. Опікувався благоустроєм рідного міста, брав участь у Революції гідності, балотувався до складу міської ради, керував низкою соціальних проєктів.
«Ми з чоловіком не любимо публічності. Я – перукарка, чоловік – механік на СТО. A він виріс лідером, активістом. Це покоління взагалі таке творче, динамічне».
У травні 2022 року Костянтин добровільно приєднався до Збройних Сил України. Служив у 3-й окремій штурмовій бригаді, забезпечував зв'язком свій підрозділ. Займався аеророзвідкою та організацією застосування FPV-дронів.
«Син не зізнався, що їде на війну. Каже: «Я в Київ по роботі». І довго не приїжджав. Уже й Паска, потім – «гробки», на які він завжди зі мною ходив. Питаю по телефону: «Коли ти приїдеш?». У відповідь чую: «Коли закінчиться війна». Я все зрозуміла», – розповідає мама Люба.
Батько Кості Валентин пішов добровольцем за сином. Однак через групу інвалідності його не оформили до війська. Відтоді він допомагає воїнам приганяти й ремонтувати автомобілі.
На жаль, 10 березня 2024 року «Мірош» загинув у бою на Авдіївському напрямку Донецької області.
«Я сіла в машину, яку з передової пригнав побратим з речами Кості, і почула запах – війни, військових… На гумових килимках – купа піску, землі. І я прошу чоловіка: поки її не мий. Ця машина мені така цінна. Там знайшла його військову шапочку, і не хочу її прати. Тут запах моєї дитини, його волосся. Це мені таке рідне», – розповідає Любов Мірошниченко, пригортаючи шапочку до грудей.
Попри втрату єдиного сина вони все ж розуміють, що треба жити далі. Підтримують добрі стосунки з його коханою дружиною, допомагають волонтерам, планують заснувати благодійний фонд у пам'ять про сина.
«Побратими передали прапор, аби почепити на цвинтарі біля могили. Але ми залишили його вдома, бо це ніби частина душі нашого Героя. І тут такі зворушливі слова про Костю… Зараз, думаючи про сина, я відчуваю гордість. Ми виховали правильну дитину, для якої сім'я, рідне місто і батьківщина були найвищими цінностями», - каже Любов Мірошниченко.
Більше про молодшого сержанта Костянтина Мірошниченка –