Світлана Сагайдак – мати загиблого Героя, капітана поліції Віталія Сагайдака.
«Якщо його донечка Мілана колись спитає, де тато, я відповім онуці: «Тато дивиться на нас із Неба, з хмаринки, і оберігає», – говорить пані Світлана.
Світлана Володимирівна показує речі Віталія: колекцію шевронів, годинники, одежу. Береже навіть його обгорілі берці з Майдану, де він був у гарячі дні 2014 року.
Розповідає, що працювала в системі профтехосвіти майстром виробничого навчання, була приватним підприємцем, кондуктором маршрутного таксі. Її чоловік загинув на будівництві, коли Віталієві було 14 років. Але дякувати Богу і добрим друзям, син виріс цілеспрямованим та порядним, став підтримкою для меншого брата Вадима.
«Багато добра вклала у нього моя мама Оля, яку він дуже любив. І я завжди його вчила: стався до людей так, як би ти хотів, аби ставилися до тебе. Нікого не ображай, мирно з’ясовуй стосунки. Таким він і виріс: хто б не попросив – поспішав на допомогу, усім допомагав. Раджу всім матерям виховувати дітей в доброті. Добра людина ніколи не пройде повз несправедливість», – говорить пані Світлана.
Віталій Сагайдак пишався тим, що він поліцейський, КОРДівець. Честь мундира для нього була понад усе. Дуже любив свою роботу, відрядження, багато тренувався. У КОРДі був кінологом, входив до 20-ки кращих кінологів України. Їздив на курси альпінізму, мав відзнаки в екстремальному водінні.
На жаль, 22 травня 2022 року він і ще троє колег-КОРдівців полку «Сафарі» загинули на Запоріжжі, куди росіяни завдали авіаракетного удару.
«Мені дуже важко переживати цю трагедію, але я дякую Богу за своїх синів. Наснагу для життя тепер маю в двох онучках і в допомозі іншим людям. Допомагаю стареньким сусідам і волонтерам свого села Матусів, перераховую, скільки можу, зі своєї пенсії», – говорить пані Світлана.
Світлана Сагайдак – мати загиблого Героя, капітана поліції Віталія Сагайдака.
«Якщо його донечка Мілана колись спитає, де тато, я відповім онуці: «Тато дивиться на нас із Неба, з хмаринки, і оберігає», – говорить пані Світлана.
Віталій Сагайдак пишався тим, що він поліцейський, КОРДівець. Честь мундира для нього була понад усе. Дуже любив свою роботу, відрядження, багато тренувався. У КОРДі був кінологом, входив до 20-ки кращих кінологів України. Їздив на курси альпінізму, мав відзнаки в екстремальному водінні.
