– заступниця міського голови Марина Гаркава
Марина Гаркава, котра є куратором соціальної політики і професійно-технічної освіти, розповідає про роботу цих двох важливих галузей у нинішній час.
«Департамент соціальної політики Черкаської міської ради працює у штатному режимі. За попереднім графіком і записом ведеться прийом громадян, виплачуються субсидії, пільги, всі державні допомоги, призначені людям.
Фахівці департаменту – на робочих місцях. Більше того, значна їх частина працює понаднормово і навіть цілодобово.
Зараз департамент соціальної політики є основою діяльності Гуманітарного центру Черкаської міської ради, який знаходиться на Благовісній, 170. Саме вони взяли на себе величезну ділянку роботи з прийому переселенців, їх обліку, розселення, забезпечення першим необхідним, із прийому й сортування продуктів та речей, які приносять черкащани для потреб переселенців і захисників міста.
Гуманітарний центр і його кол-центр працюють цілодобово. Тисячі відвідувачів щодня, і до сотні оформлених заяв щоночі від переселенців, які змогли доїхати до нашого міста. Соціальні працівники намагаються кожного зустріти, як рідного, заспокоїти, обігріти, нагодувати, вселити віру, що все буде добре. Адже людям, які пережили жахіття бомбардувань і обстрілів, утрату житла і рідних, потрібна особлива допомога, розуміння й співчуття.
Робота Гуманітарного центру настільки багатовекторна і відповідальна, що ми навіть створили спеціальні сторінки у соцмережах, де постійно оновлюємо інформацію про потреби центру, розповідаємо історії переселенців та людей, які тут працюють.
Комунальні соціальні заклади – Черкаський міський центр соціальних служб, Центр комплексної реабілітації осіб з інвалідністю «Жага життя», Територіальний центр надання соціальних послуг – працюють у такому ж режимі: виконують свою основну роботу плюс, прийнявши виклики часу, включилися у волонтерську діяльність.
Соціальні працівники Територіального центру продовжують згідно з графіком обслуговувати вдома людей, які фізично не можуть пересуватися. Вони не тільки приносять своїм підопічним їжу, прибирають, годують, а й підіймають настрій, віру в подальший сенс життя.
До речі, викликів до самотніх навіть побільшало, бо є черкасці, які з дітьми змушені виїхати у безпечніше місце, тож звернулися до територіального центру з проханням приглянути у цей час за їхніми літніми батьками, які залишилися у Черкасах.
Фахівці Черкаського міського Центру соціальних служб регулярно їздять на виклики у родини, діють виїзні робочі групи, служба психологічної підтримки тощо. Адже суспільні проблеми часто загострюють і проблеми у кризових сім’ях. Крім того, працівники центру соціальних служб беруть участь у сортуванні й видачі одягу переміщеним особам у спеціально організованому для цього пункті.
Нині діти з інвалідністю і молодь з інвалідністю знаходяться вдома. Однак педагоги і психологи Центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю «Жага життя» щоденно в телефонному режимі підтримують зв’язок зі своїми підопічними, допомагають консультаціями.
І активно підключилися до волонтерства: організували спеціальну базу, де плетуть маскувальні сітки. Водночас впорядковують територію, готуються до весни.
Вся команда працює злагоджено.
Багато теплих слів хочу сказати і про галузь профтехосвіти міста, яку я теж курую.
Дітей в професійно-технічних училищах і ліцеях зараз немає, але всі 4 заклади профтехосвіти працюють, переорієнтувавшись на приготування харчування для переселенців, які живуть у їхніх гуртожитках і для територіальної оборони міста.
Кількасот працівників галузі та волонтери майже цілодобово печуть хліб, готують їжу, шиють військові аптечки, роблять заготівки сухих пайків, формують і організовують їх розвезення.
Нещодавно почали створювати в гуртожитках спеціальні дитячі кімнати, бо є нагальна потреба приділяти увагу дітям переселенців та волонтерів. Наразі організовуємо роботу цих кімнат, наповнюємо іграшками та навчально-дидактичним матеріалом, залучаємо вихователів, аби діти могли проводити час, розвиватися, а ми їх психологічно підтримуємо.
Дуже зворушливо бачити, як соціальні працівники та освітяни, з якими я працюю, включилися в роботу цілими родинами. Не рахуються з часом і особистими потребами.
Ця війна несе нам багато горя і страждань, не можна без сліз дивитися новини і бачити на власні очі історії переселенців, які приїздять до Черкас. Однак спільне лихо розкрило нам нас і з кращого боку, показавши, які ми самовіддані, добрі, патріоти, об’єднані єдиною метою – до Перемоги, причому якнайшвидшої. І дивлячись на всю нашу команду, я впевнена: Україна переможе! Слава Україні!».