говорить черкащанка Настя Теліженко – член Національної паралімпійської збірної України з кульової стрільби, володарка Золотого кубка світу в Об’єднаних Арабських Еміратах, володарка золотих, срібних і бронзових медалей Всеукраїнських та світових чемпіонатів.
Настя була успішною студенткою ЧНУ ім. Б. Хмельницького факультету історії та філософії. Але страшна автокатастрофа круто змінила її життя: вона стала пересуватися у кріслі колісному…
Для реабілітації дівчині запропонували займатися кульовою стрільбою. І несподівано для себе вона полюбила цей вид спорту.
«Першу міжнародну медаль я здобула в березні 2021 року на Кубку світу в місті Аль-Айн, ОАЕ, - розповідає спортсменка. – Найцінніша вона для мене не тому, що золота, а тому що перша. Я навіть не вірила, що можу здобути таку нагороду.
Пишаюся тим, що Національна паралімпійська збірна команда України з кульової стрільби на цих змаганнях посіла перше місце у світі, і в складі збірної було двоє черкасців – я й Олександр Денисенко.
Чи не найбільше мене мотивує іти вперед підтримка батьків. Фактично всі мої успіхи – завдяки Богові та родині: можливість щоденно по кілька годин тренуватися, їздити на спортивні збори і змагання. Зараз моя найбільша мрія – потрапити на параолімпійські ігри».
«Анастасія з 2015 року займається кульовою стрільбою з пневматичної та малокаліберної зброї, - розповідає її тренер Віктор Аханкін. – Щодня тренується по 3-4 години у тирі гімназії № 9, де створено всі умови для занять стрільбою людям з інвалідністю. Дуже наполегливо працює і впевнено йде до високих результатів у спорті».
«Неможливо передати відчуття, які переживаємо ми, батьки, коли твоя дитина здобуває перемогу – не важливо, яку, - розповідає мама Оксана Теліженко. – Коли бачиш, як твоя дитина отримує медаль, бачиш, як піднімається український прапор і звучить гімн – як би не було важко до цього! – ти розумієш, що будеш іти далі, аби так повторювалося знову і знову…
І ти будеш щоранку вставати, розуміючи, що тобі потрібно розім’ятися, спуститися чи піднятися сходами з візком. А спускатися насправді дуже важко, бо немає підйомників, тож усе – на руках тренерів чи батька. Але це робиться щодня.
Інколи навіть піднятися зранку – це теж неабияка перемога. Кожен день для нас починається з подолання, яке треба зробити. Тож головне, чого я бажаю людям – міцного здоров’я і не втрачати жагу до життя. Вона переможе абсолютно все».
ДОВІДКОВО:
Більше про сильну духом Анастасію Теліженко – у телепрограмі «Ранок на Суспільному» телеканалу Суспільне Черкаси
https://www.youtube.com/watch?v=g8iBRRUDQoo