каже 83-річна черкащанка Зоя Лібацька.
Однак доля склалася саме так.
Більш як півстоліття Зоя Степанівна завідувала дитячими садками №18 і 83 у Черкасах, працювала психологом у реабілітаційно-оздоровчій поліклініці «Астра», була громадською активісткою, допомагала іншим.
Але – помер чоловік і передчасно пішли із життя обоє синів. Рідня мешкає у Росії.
До певного часу Зоя Степанівна обходила себе сама, однак 2 роки тому після хвороби перестала виходити з квартири на 4 поверсі «хрущівки», де немає ліфта. Тому її друзі звернулися у Територіальний центр надання соціальних послуг м.Черкаси з клопотанням …
Тепер тричі на тиждень жінку навідує соціальна працівниця Надія Путіліна.
«Мені дуже пощастило, – каже Зоя Степанівна. – Надія Прокопівна дуже турботлива, чуйна людина. Зранку прийшовши, розпитує про моє самопочуття і цікавиться: «Що вам приготувати їсти?»
Готує на мій смак, прибирає, допомагає зустрічати друзів, які приходять мене навідувати. Адже я була дуже активною, товариською.
Саме це зараз рятує від самотності – спілкування по телефону чи скайпом. Якщо треба на свіже повітря – закутуюся в ковдру і виходжу на балкон. Оце така прогулянка».
Зоя Степанівна чула, що у територіальному центрі планують відкривати відділення тимчасового перебування для самотніх людей літнього віку.
«Це дуже потрібна справа, – каже вона. – Мені доводилося у складі різних делегацій бувати за кордоном, і там я бачила подібні відділення. Обов'язково треба таке запровадити у нас, адже багатьом черкасцям поважного віку потрібна така соціальна допомога утримання і догляду. Переконана, що наші працівники територіального центру із цим чудово впораються, у них досвідчені і чуйні фахівці».