Говорять бойові побратими про заступника командира батальйону спецпризначення «Донбас» 15-го окремого полку Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України, майора Сергія Сиротенка.
Наприкінці грудня йому би виповнилося 44 роки…
Випускник Національної академії прикордонних військ, командир взводу в частинах Північного територіального командування ВВ МВС України Сергій Сиротенко одразу зголосився йти добровольцем у зону АТО. Воював там майже три роки, з літа 2014-го.
«Кмітливий, хоробрий, професіонал, – згадують побратими. – Ретельно готувався до наступного кроку, рішення чи бойового виходу. Не ховався за спинами бійців, звертався до всіх із повагою, а не зверхньо чи презирливо. Поважав і оберігав хлопців, вимагав, аби ті постійно ходили в броні, намагався завжди бути поруч із ними. А турбота командира про особовий склад – це дуже важлива риса».
«Сергій був дуже скромним, уникав об’єктива фотоапарата чи інтерв’ю, – згадує військовий кореспондент телеканалу «1+1» Андрій Цаплієнко. – І позивний собі обрав не надто зухвалий: не Дракон якийсь, не Бізон і навіть не Перший, а – Третій…
Та саме під його командуванням 3-я рота неодноразово ходила в рейди до сепарів і відбирала їхні боєприпаси.
Одного разу вдалося захопити й вивезти ворожий БМП-2 з повним боєкомплектом. Це було надзвичайно ризиковано. Бронемашина із прапорцем Новоросії стояла в сепарській частині Широкиного, де, без перебільшень, прострілюється кожен сантиметр. Сергій розробив просту та вишукану операцію. Зі ще двома воїнами вони витягли з “бехи” боєкомплект, а згодом вивезли й саму ворожу бронемашину. Успіх цієї маленької операції додав куражу решті донбасівців. «Третій» отримав у нагороду табельну зброю».
Сергій Сиротенко загинув 1 листопада в районі міста Мар’їнка Донецької області, підірвавшись на міні...
«Не стало сильного духом, талановитого офіцера. Не стало крил батальйону, які зрізало осколками тієї міни. Не стало чудового командира, під керівництвом якого в хлопців палали очі, – говорять воїни.
Проводжали Сергія Сиротенка в останню путь 4 листопада 2017 року із Соборної плоші Черкас, оголосивши загальноміську жалобу. Ушанували хвилиною мовчання всіх загиблих, які боролися за волю й незалежність України.
Міський голова Черкас Анатолій Бондаренко на своїй сторінці в соціальній мережі «Фейсбук» висловив співчуття родині: «Протягом майже трьох років Сергій Сиротенко неодноразово був за крок до смерті, оскільки воював у найгарячіших точках, і неодноразово Бог його рятував. Учора забрав до себе… Троє дітей залишилися без батька. Україна – без іще одного захисника. Черкащина – без вірного сина».
Черкаська міська рада взяла на себе всі турботи з переправлення тіла на батьківщину для поховання, у Вільхівець Звенигородського району.
ДОВІДКОВО:
Рішенням Черкаської міської ради за відданість і вірність військовій присязі, високий патріотизм, активну громадянську позицію, безкорисливу любов до Батьківщини та народу України, пожертвування власного життя задля відстоювання територіальної цілісності держави, прав і свобод нинішнього і наступного поколінь українців С. В. Сиротенка нагороджено пам’ятним знаком Черкаської міської ради «За заслуги перед містом Черкаси» І ступеня (посмертно)