У цьому переконані медики, які змушені лікувати і по кілька місяців тримати в лікарнях соціальних пацієнтів: самотніх пенсіонерів, осіб з інвалідністю, безхатьків.
«З 2012 року в нашій лікарні діє паліативне відділення, де перебувають хворі в термальні періоди життя, – розповідає Світлана Алексеєнко, директорка КНП «Друга Черкаська міська лікарня відновного лікування». – Є серед них і соціально незахищені громадяни. Ми їх проліковуємо, а потім змушені тримати по кілька місяців на місцях для паліативних хворих, оформляючи за цей час документи в інтернатні заклади. Хоча насправді їм треба вже не лікування, а догляд: дати таблетки, нагодувати, помити тощо. Догляд – це соціальна, а не медична функція. Для вирішення соціальних питань є місцева влада.
Крім того, важливий нюанс: місто не платить нам за соціальний догляд пацієнтів. Платить Національна служба здоров’я, причому за медичні послуги, а не за догляд. Платять за 1 страховий випадок, не залежно від того, скільки лежав хворий – півмісяця чи півроку.
Ми були би дуже раді, якби у місті відкрилося спеціальне відділення тимчасового перебування, аби ми могли таких пацієнтів переводити туди. Поки прийдуть відповідні документи, вони би перебували там під доглядом».