18 серпня йому би виповнилося 56 років...
Заступник начальника східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, генерал-майор Ігор Момот ще за життя став Людиною-Легендою.
Він обрав шлях військового за прикладом свого тата. Служив у Середньоазіатському прикордонному окрузі. Перший досвід бойових дій і перші нагороди здобув під час воєнних дій на території Республіки Афганістан. Тут познайомився і з майбутньою дружиною-лікаркою.
Брав участь у врегулюванні конфліктів у різних республіках колишнього Радянського Союзу. Йому пропонували там високі посади, але він присвятив себе служінню Україні.
Ігор Момот пройшов шлях від коменданта прикордонного загону до заступника начальника оперативного управління в центральному апараті Державної прикордонної служби України в Києві.
Та його талант керівника особливо проявився у Навчальному центрі підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України, в Оршанці під Черкасами (тепер Головний центр підготовки особового складу Держприкордонслужби України).
Він згуртував увесь педагогічний колектив навколо ідеї створення зразкового багатопрофільного, мультифункціонального правоохоронного навчального центру в рамках міжнародного співробітництва. І зумів вивести Навчальний центр на рівень міжнародних стандартів.
Ігор Момот брав участь у створенні 20 районних організацій ветеранів-прикордонників, багато зробив для патріотичного виховання молоді.
З початком неоголошеної війни Росії проти України полковник Ігор Момот без вагань вирішив захищати незалежність і цілісність Української держави безпосередньо в зоні проведення бойових дій. Вдома тоді напівжартома сказав рідним: «Нічого, три війни пройшов і повернувся. І з цієї прийду. Хто ж, як не я?».
Полковник Ігор Момот сам сформував мотоманеврену групу зі складу добровольців Навчального центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби й очолив її. Черкаські прикордонники стали до охорони державного кордону на найвразливіших ділянках, вели активні бойові дії.
Підлеглі захоплювались Ігорем Момотом і любили його, позаочі називаючи Батею. «Якби не Ігор Федорович, багато хто з нас не повернувся б додому живим», – зізнався своїй матері 25-річний капітан-прикордонник.
А полковник Момот неодноразово в критичних ситуаціях здійснював вчинки, які пізніше обростали легендами.
У пункті пропуску Довжанський, коли переважні сили терористів намагалися звільнити затриманого керівника самопроголошеної Луганської Народної Республіки Болотова, щоб виграти час для підходу резервів сил АТО, ризикуючи життям, Ігор Федорович сам вийшов до терористів, тримаючи в руці гранату без запобіжної чеки, і протягом трьох годин утримував їх. Цей сміливий учинок змусив понад 200 бойовиків, озброєних кулеметами, гранатометами та мінометами, відступити, що зберегло життя тридцятьом прикордонникам.
З усіх мотоманеврених груп, що виконували завдання на ділянках східного кордону, група полковника Ігоря Момота виявилася єдиною, що майстерно вела бойові дії з бандами терористів, і керівництво служби визнало її найбоєздатнішою.
Оперативні і тактичні позиції, які створив підрозділ під керівництвом Ігоря Момота, стали основою для формування на його базі в червні 2014 року підрозділу тактичного угрупування «Кордон», завданням якого стало взяття під контроль ділянки східного кордону в межах Донецької та Луганської областей і закриття його для проникнення груп і колон терористів.
За управлінські якості, мужність та героїзм полковника Ігоря Момота у травні 2014 року Наказом Адміністрації Державна прикордонна служба України призначили заступником начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
А 11 липня 2014 року Ігор Момот загинув внаслідок ракетної атаки біля Зеленопілля Луганської області...
«Такого, як Ігор Федорович, такого більше немає. Він віддавав себе людям, він із ними спав у наметах, із одного казанка їв, він жив їхнім життям…», - казала дружина Надія Валентинівна.
Колись Ігор Момот для телепроєкту «Наш Шевченко» вибрав для себе пророчі слова Кобзаря, щоби на всю країну сказати:
"Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні…
…Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені!"
ДОВІДКОВО:
Указом Президента України полковникові Ігорю Момоту посмертно присвоєно військове звання генерал-майора
За виявлені героїзм, мужність, відданість і вірність військовій присязі, безкорисливу любов до Батьківщини та народу України, пожертвування власного життя задля відстоювання територіальної цілісності нашої держави, прав і свобод нинішнього і наступного поколінь українців рішеннями Черкаської міської ради генерал-майора Ігоря Федоровича Момота посмертно нагороджено пам’ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» І ступеня та присвоєно звання «Почесний громадянин м. Черкаси»
Ім’ям генерал-майора Ігоря Момота названо Навчальний центр Державної прикордонної служби України, тут діє музей пам’яті героя.
В Черкасах на площі Слави відкрито пам’ятник Ігореві Момоту. Його ім’ям названо вулиці в містах Черкаси, Харків, Ізмаїл Одеської області, селі Руська Поляна Черкаського району. його ім’я присвоєно загальноосвітній школі № 26 м. Черкаси, у якій він навчався і теплоходу Українського Дунайського пароплавства. 2017 року генерал-майора Ігоря Момота посмертно нагороджено орденом «Народний герой України».