8 років тому Оксана Мірясєва народила у Чорнобаї довгоочікуваного сина.
Трапилося так, що хлопчик з’явився на світ із вродженими вадами, і маму з немовлям відправили до Черкаського неонатального центру. Півмісяця вони провели у Черкасах, далі їх направили для лікування у Київ.
Складні кардіологічні та урологічні паталогії, кілька операцій, реанімації столичних наукових інститутів та ОХМАТДИТу – все терпіла молода жінка із маленьким синочком. Їм казали, що хлопчик буде просто овочем…
Але материнська Любов і Віра та підтримка небайдужих роблять дива. У 4,5 роки Денис завдяки безкінечним процедурам і заняттям з реабілітації потроху почав ходити, майже відмовився від коляски.
Однак через психічні розлади хлопчика не хотіли брати на виховання і навчання ані спеціальні садочки, ані школи. І одного разу доля звела Оксану з Тетяною Волочай, на той час засновницею благодійної організації для людей з інвалідністю «Ми є поруч». Тетяна Леонідівна запросила їх відвідувати свої заняття з арт-терапії.
Коли ж Тетяну Волочай призначили директоркою Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю "ЖАГА Життя", вона тут же запропонувала Оксані Мірясєвій приводити Дениса до Центру.
«Вже за цей короткий час я побачила зміни у психічному і фізичному стані дитини, - розказує пані Оксана. – Денисові дуже подобається у «Жазі Життя». Він любить, коли викладач музики Лев Іванович грає на гармошці чи баяні. Із задоволенням іде на творчі заняття за методикою Монтесорі, які з ним проводить Людмила Веретільник, вже записала його на масажі.
Зараз ми живемо у Дахнівці, виховувати синочка мені допомагає мама. І наша родина безмежно вдячна всім, хто відгукується на наші прохання. Нещодавно депутатка Черкаської обласної ради Оксана Циганок допомагала пройти потрібні медичні обстеження.
Я теж побачила: якщо з дитиною працювати, то можна змінити будь-які прогнози лікарів. І наша лікарка з неврологічного відділення дитячої міської лікарні, де ми лежали навесні, помітила, що Денис розвивається».
Нині Оксана Мірясєва із Денисом відпочивають і набираються сил в оздоровчому таборі поблизу села Хрещатик на березі Дніпра. Табір організований громадською організацією «Ми є поруч», яким опікується Тетяна Новакова.
«Ми намагаємося потрапити скрізь, де нас тільки беруть, - каже Оксана Мірясєва. – Приміром, подаємо документи в ДРУ "Всеукраїнський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю" під Києвом. По 309-й постанові спробуємо поїхати у «Вернигору» – реабілітаційний центр Львівської області. Але там на оздоровлення треба 55 тисяч. Соціальний захист оплатить нам 16 тисяч грн, решту треба назбирати. Сподіваюся, що добрі люди допоможуть.
Невиліковних дітей немає. Треба тільки час, велика віра і велика праця».