Та щойно почалася повномасштабка – рушив у військкомат.
23 лютого йому відзначили 44-й день народження. А на 25 лютого він вже тримав на руках повістку.
«Тієї ночі плакали ми обоє, – згадує Олена. – Та чоловік сказав, як відрізав: «Якщо я туди не піду, то вони прийдуть сюди. Я вже їх знаю».
Ігор Варфоломеєв служив у 15 батальйоні 58 бригади. Був у розвідці, у піхоті. А 5 травня 2022 року потрапив під обстріл у м.Попасна. Відтоді вважався зниклим безвісти. Олена дуже шукала, скрізь писала: побратимам, медикам, знайомим у соцмережах.
«4 травня Ігор востаннє подзвонив. Сказав, що вийде на зв'язок за тиждень. 5 і 6 травня я не знаходила собі місця, плакала, кішка наша не зрозуміло чого кричала, плигала на стіни. 7 травня зателефонувала подруга і повідомила, що батальйон потрапив під обстріл. Я до останнього не вірила в загибель коханого, сподівалася, можливо, в полоні. Хоча розуміла, що він навряд чи там вижив би, адже орки особливо жорстокі до учасників АТО і професійних військових.
Ігор так палко любив Україну! Був дуже принциповим патріотом. Навіть ще коли не було війни, не погоджувався виїхати за кордон, хоч я і пропонувала, - розповідає Олена Варфоломеєва. – Він отримав фах учителя фізкультури в ЧНУ ім.Б.Хмельницького, був миротворцем в Югославії, потім працював у Службі безпеки України. Він – справжній чоловік: не емоційний, весь в собі, хоча все брав на себе, не ображав».
Їх син Іван дуже боляче сприйняв звістку про те, що тато зник безвісти. «Він сильний духом, зовні й за характером схожий на батька. Казав мені: «Не плач, уяви, що тато десь поїхав у далеке відрядження». А в грудні 2022 року попросив у святого Миколая, аби тато знайшовся і що мріє про зустріч з Валерієм Залужним», – розповідає пані Олена.
Бажання про зустріч із головнокомандувачем святий Миколай виконав – завдяки команді міської влади і департаменту соціальної політики. Але дива з поверненням живого батька не сталося…
"Навіть у вихідний тато вставав раніше за всіх. Чекав, коли ми прокинемося і весело питав: "Ну що, сім'я, куди сьогодні йдемо? В ліс, у парк чи будемо вдома?" Взагалі тато багато працював, навіть уночі щось писав. Якщо я прокидався, то сідав поруч. Дивився. Або слухав його розповіді", – говорить 14-річний Іван Варфоломеєв.
5 травня, в річницю загибелі Героя України Ігоря Варфоломеєва, на Алеї Героїв зібралися їхні рідні й друзі – вшанувати пам'ять загиблого воїна-захисника. Відслужили панахиду, ділилися спогадами.
"Ігор був сміливим, дуже відповідальним, надійним. Йому можна було довірити будь-яке завдання, і знали: він не підведе. Водночас був веселим, позитивним. Навіть у складних ситуаціях знаходив плюси", – згадують колеги та побратими.
