Жіночий форум «Вільна і Незламна» відбувся у Черкасах.

Віра Мукан, мати загиблого Героя Володимира Мукана. Відома в місті й на Черкащині педагог, відмінник освіти України, вчитель-методист вищої категорії. Працює вчителем української мови і літератури в Черкаському навчально-виховному комплексі "Загальноосвітня школа l- lll ступенів-ліцей спортивного профілю №34.

«Переживаючи біль втрати сина, я зрозуміла, що любов сильніша за смерть і необхідно цінувати кожну мить життя. Тепер мій шлях – це шлях матері, яка втратила рідного сина, але не втратила його дух. Я хочу зробити все, щоб подвиг лейтенаната Мукана став частиною історії України, щоб його життя продовжилося в тих, заради кого він віддав своє. Попри стан здоров'я, продовжую працювати, аби бути корисною для суспільства. Я повинна для свого сина залишитися символом незламності, сили духу і вірності», - каже Віра Мукан.

Аліна Мелешко-Габурич – боєць героїчної оборони Азовсталі. Втратила там коханого чоловіка, пройшла через 11 місяців пекла полону, але не зламалася. Її вдома чекали батьки та шестирічний син, який боровся за звільнення мами. Зараз вона – військовослужбовиця Національної гвардії України, штаб-сержант ІІІ категорії служби соціального супроводу військової частини, старший сержант.

«Я одна з тих людей, яка приймає на себе перший біль, розпач і гнів втрати. Бо займаюся супроводом військовослужбовців, які отримали поранення на передовій та членів сімей загиблих, зниклих безвісти й полонених. Я знаю цю роботу зсередини і розумію біль кожного від втрати рідної людини. Тому намагаюся допомогти якнайшвидше обійти людям всі бюрократичні моменти, пов’язанці з оформленням документів. Радію, коли допомагаю військовослужбовцям, котрі втратили кінцівки на бойових, швидко отримати протез. Я можу звільнитися і продовжити цивільне життя. Але коли чую звичайне «Дякую» - це мене окрилює, і я розумію, що потрібна людям, тому на правильному шляху», - розповідає Аліна.

Людмила Юрчик, дружина загиблого Героя України Сергія Юрчика. Державна службовиця і творча особистість. Нині очолює патронатну службу виконавчого апарату Черкаської обласної ради, є керівницею вокального гурту «Унісон» Міського будинку культури ім. І.Кулика. Мама, виховує 4-річну доньку Яринку.

«Сила кожної жінки закладена генетично. Просто хтось раніше її розкриває, а хтось може трохи дозволити собі побути слабкою. Якою бути – вирішує сама жінка. Моя сила і мотивація до життя після загибелі чоловіка – це наша донечка. Тепер, коли я беру участь у різних заходах, – це заради пам'яті мого коханого і заради дитини, яка знає, що її тато – супер-Герой, котрий поклав своє життя за те, щоб ми жили», – говорить пані Людмила.