Валентина Чабаненко – мати загиблого Героя, старшого сержанта Михайла Чабаненка.
«Добре, що у мене багато дітей, і вони не дають мені упасти духом. З ними я в клопотах, трохи забуваю своє горе. Бо втратити сина – це невимовний біль», - говорить пані Валентина. Валентина Чабаненко – Мати-героїня, народила і виховала 5 дітей. Працювала на молочному та цукровому заводах, сестрою-господаркою амбулаторії, в кафе, двірником – бралася за будь-яку роботу, аби тільки ближче і зручніше до малих дітей. Михайло був середнім у родині. Ерудований, надзвичайно цілеспрямований, вольовий та відповідальний, у всьому прагнув досконалості. Сам попросився в зону АТО/ООС. З 2018 року воював у Луганській, Донецькій, Харківській областях. «Сказав: «Мамо, я йду туди, щоб ви були живі, здорові й захищені». І додав: «Бережіть маму, бо без неї нікуди». На війні відчував себе потрібним, рятував побратимів, з оточення виводив. Не залишав ні двохсотого, ні трьохсотого. Писав мені: «Я живий» і сердечко поруч ставив. Любив тварин, вважав, що вони більш віддані, ніж люди. Я дуже важко переживаю цю втрату. Водночас відчуваю гордість за сина», - розповідає Валентина Миколаївна.
31-річного старшого сержанта Михайла Чабаненка вбила ворожа куля. Він посмертно нагороджений орденом «Золота Зірка», який родині загиблого вручив президент України Володимир Зеленський.
У пам'ять про сина за кошти разової грошової допомоги, що виділила держава сім’ї загиблого, в рідній Ярошівці вони встановили спортивний та дитячий майданчики. Мама Валентина бере участь у їх благоустрої, озеленює. А в будинку культури планують зробити кінотеатр. «У фотопроєкті «МА-ТИ» я взяла участь, аби нагадати людям про наших синів та його побратимів. Які для нас виборюють спокій і там стоять, щоб ми тут жили в мирі», - говорить Валентина Чабаненко.
